Крім кенафу та канатнику асортимент текстильної сировини на Україні слід було б збільшити за рахунок культури кендирю і використовування з текстильною метою стебла ластовню, засіви якого мають поширюватись як кавчукодайної рослини. Волокно цих культур, крім зручности і придатности щодо первісної переробки (декортикація, котонізація) і придатности до тканних виробів, відрізняється особливою стійкістю проти загнивання, що надто цікаво в виробництві продукції для потреб водного транспорту й рибальства.
Дещо звужені перспективи розвитку тваринництва при великому попиті людности на жири, а, подруге, швидко зростаючі вимоги промисловости і інших ділянок народнього господарства на різноманітну технічну олію обумовлюють необхідність величезного зросту олійних культур.
За підрахунками для задоволення в 1937 р. першочергових потреб народнього господарства потрібно близько 540 т. т. рослинної олії, що по головних видах її розподіляється так: сояшної — 283 т. т., лляної — 32,6 т. т. конопляної — 34,5 т. т., бавовняної — 13,0 т. т., соєвої — 14 т. т., рижійової 103 т. т. і інших — 59 т. т.
Зазначені вимоги по окремих культурах мається задовольнити в такій спосіб.
Сояшник, що посідає одразу величезну смугу від кордону з Бесарабією до крайнього сходу і по меридіяну з центрального Лісостепу до крайнього півдня, за пляном 1932 р. має досягти площі понад 1 міл. га.
Через деякі свої негативні властивості, як от те, що він дуже поганий попередник для послідуючих культур, і при ущільненні засівів надто
