за сучасним станом складає найвужче місце таку відношенні сталости і врожайности культури, як і просування її в більш північні райони.
Найкращі на сьогодні для України сорти, як от № № 1306, 10193, 915, 1138, поперше є покищо в недостатній кількості, по-друге, не цілком задовольняють вимоги щодо швидкостиглости, врожайности, якости продукції та придатности до механізованого обробітку. Тому, поруч з посиленням селекційної роботи, що за авторитетними твердженнями може протягом 3-4 років дати сорти на 50-100 % врожайніші за № 1306, треба всемірно прискорити на Україні репродукцію сучасних сортів, щоб цілком звільнитись від довозу насіння з інших районів Союзу. За підрахунками цього можливо досягти вже 1934 р. принаймні для № 1306.
Рівнобіжно заслуговує на скоріше практичне застосування метода яровизації насіннього матеріялу, що поруч з вирішенням проблеми сталости і врожайности зовсім змінює ставлення до зрошувальної культури бавовнику на Україні, а останні дослідження над яровизаціею египетських сортів відкривають величезні перспективи і до ґрунтової зміни всього якісного боку укр. бавовництва.
У світлі наміченого поширення площі підняття врожайности не меншої ваги набувають і питання механізації бавовнику, де і досі ми не маємо цілком задовільних конструкцій для виконання низки виробничих процесів, надто доморозного збирання врожаю.
Виходячи з наявного набору машин, все таки можна орієнтуватись на повну механізацію всіх процесів, крім уборки, вже 1933 р., з тим, що на останні роки п'ятирічки буде значно поліпшено і збиральні машини, і, таким чином, витрати людської праці можливо буде звести до мінімуму.
При цьому, через невелику продукційність сле-
