нами (гніздовий засів, просапні машини, бурякові комбайни і інш.).
Проте, на 1937 р. буряк на колгоспних ланах в більшості випадків все ж таки не матиме достатньої для надто високих врожаїв культурности ґрунту, оскільки сівозміни, навіть закладені 1932 р., в кращому разі тільки но закінчать першу ротацію, а часто-густо і не закінчать її.
Нема також впевнености в достатньому задоволенні культури гноєм, що для особливо високих врожаїв є досить важливою передумовою.
Тому, виходячи з пересічної першої п'ятирічки (для всіх секторів) в 111,1 цн. і контрольної для 1932 р. в 153,0 цн., можна орієнтуватись на врожайність 1937 р. в 200 цн. (радгоспах — 230, колгоспах — 195 цн.), що дорівнює запроєктованій врожайності радгоспів на 1932 р.
Якщо зупинитись на такій врожайності, то потрібна площа фабричного буряку становитиме 1420 тис. га, а додавши до цього 80 тис. га під маточники і насінники (в цьому році 65 тис. га), матимемо ввесь буряковий клин в 1500 тис. га.
Такі запроєктовання дають збільшення проти 1932 р. по площі на 13,2 %, по врожайності на 30,7 % і продукції — на 47,3 %.
Щодо розміщення згаданих засівів, то оскільки його лімітує наявна технічна база, район цукрового буряку майже не зміниться. Проте, через помітно вищу врожайність на Лівобережжі, найбільший приріст засівів і ущільнення їх буде переводитись саме в цьому районі, де має концентруватись і нове будівництво і устаткування бурякосушарень.
Такі настановлення дають можливість наблизитись і до визначеннь програми бурякосіяння по областях, а саме орієнтовно можна прийняти для Харківщини 467. тис. га з врожайністю 205 цн.; для Київщини 451 тис. га з врожайністю
