Наприкінці треба згадати за кавчукодайні рослини, зокрема тау-сагиз, що за останніми даними випробування на Україні дає виключно сприятливі покажчики. Тому є всі підстави гадати, що при дальшому удосконаленні культури Україна зможе посісти далеко не останнє місце, як продуцент і цього найнеобхіднішого виду сировини.
Цукровий буряк. Ця найважливіша культура, не дивлячись на передбачаєме просування її в нові райони (Дал. Схід,, Сибір, Кіргізія, Кавказ, Закавказзя), всеж-таки і в наступному п'ятиріччі буде вести перед на Україні.
Виходячи так з наявної технічної бази, що частково буде реконструйовано, як і з можливого нового будівництва, а особливо запровадження бурякосушіння, можливий обсяг переробки буряку на Україні можна визначити в 276 млн. цент., що відповідає 40 млн. цн. цукру.
Така програма виробництва базується на настановленні довести добову виробність цукрозаводів пересічно до 1350 тис цін. і тривалість виробництва до 160 днів. Крім того в місцях найбільшого накопичення сировини буде поставлено до 200 агрегатів бурякосушарень, що дасть можлівість продовжувати виробництво пересічно до 205 днів і переробити на цукор до 60 млн. цн. сировини в сухому вигляді. Якщо урахувати неминучі втрати сировини при схороненні в 3 %, то для забезпечення цієї програми виробництва ненебхідно видобути 284 млн. цн. буряку.
Щодо можливого рівня врожайности на кінець п'ятиріччя, то за значне підвищення її говорить особливе ущільнення бурякових засівів в найбільш сприятливих для цьго районах, поглиблена спеціялізація буряксіючих колгоспів з застосуванням в них всіх найнеобхідніших прийомів культури (головне, своєчасність засіву і обробітку), повне забезпечення міндобривом і удосконаленнями маши-
