подарських маштабів, почасти — канатник, південні коноплі — дали виразні перспективні наслідки до поширення їх на Україні.
Проте, і тут є чималі хиби, а саме в запровадженні засівів кенафу, що, не дивлячись на найбільш раннє в порівнанні до перелічених культур випробування його на Україні, дотепер не дав виразних наслідків за здатність його для українських умов.
Зовсім не переводиться робота по випробуванню таких культур, як кендир і рамі.
Значно гірше стоїть справа з новими олійними культурами, де хоч і є досягнення по втіленню сої і рицини, але ж вони поки що не закріплюються відповідними поліпшеннями в галузі сорту і механізації культури. Решта ж нових олійних просувається зовсім кволо. Між тим, саме в цій групі рослин ми маємо і найбільшу потребу для поширення асортименту через різноманітність вимог народнього господарства на технічну та харчову олію і недостатню врожайність та несталість культур з наявного асортименту (сояшник, льон-рогачик, оз. рапс) і в той же час — найбільші можливості для добору. Не кажучи вже про такі культури, як софльор, кунжут, що придатність їх до укр. умов можна рахувати цілком доведеною, в засівах України зі згаданих вище причин повинні найти своє місце також лялеманція, перила (судза) та озимий рижій. Треба також поставити на вивчення культури люфи, що крім багато корисної основної продукції (губка, технічне шмаття) дає велику кількість олійного насіння (до 17 % олії).
З інших груп культур слід звернути увагу на топінамбур і чуфу, які, крім своїх вельми цінних властивостей щодо харчування людности і скоту (топінамбур), можуть дати певний резерв для гуральної і цукрової промисловости.
