Городина, її плекання, варення, а навіть консервація на зиму, належить до давніх українських куховарських традицій. Теперішня наука про відживу обоснувала цю народню мудрість, вважаючи городину одним із найбільш корисних для людського здоров'я складників відживи. Вони є головним, а майже одиноким джерелом вітамінів (зокрема вітаміни A і C), а теж доставляють організмові значну кількість мінералів та й інших корисних складників.
У часі приготування городини треба вважати, щоб вона не втратила тієї відживної вартости. Тому до приладжування городини треба ставитись дуже уважно. Перед варенням слід старанно помити, а городину-корінь (морква, петрушка) зішкрябати так, щоб зняти з неї тільки тоненьку верству, помити під біжучою водою і зразу потерти чи покроїти. Після почищення чи миття городина не повинна довго лежати у воді чи без неї. До краяння чи тертя вживати знаряддя з нержавіючої сталі або скла. Час варення городини треба яко мога скоротити, щоб не гинули в ній цінні складники. Тому заливаємо городину окропом лиш так, щоб він її прикрив, і варимо коротко на сильному вогні. Щоб охоронити городину перед втратою вітамінів та надати їй кращого смаку, слід додати до варення трохи молока.
Городину, що має в собі гіркість (капуста, квітка капуста) треба відкрити на деякий час по закипінні. По хвилині знов прикрити і доварити під покришкою.
Вивар, що в ньому варилась городина, можна використати, як підставу до юшок або підлив.
Дуже вказане є варення городини під парою, та для того треба вживати особливу посудину.
