Він дістає з шухляди листа й кидає на стіл.
— Перепишіть, — наказує він Гнатові.
Гнат починає переписувати і з жахом бачить, що перші літери, особливо ці прокляті а та о, зовсім подібні…
— Чортівня, — думає Гнат, і перо починає стрибати в його руці.
— Я не можу, — каже він, але комісар нахиляється й жорстоко говорить:
— Пишіть далі!
Гнат пише далі один рядок, другий. На третьому починає навмисно розтягувати літери, нахиляти їх в інший бік, та вони сами проти його волі знову загострюються, як у тому листі, і він нічого не може зробити з ними.
Комісар бере листи, порівнює їх.
— Дда, — каже він і мовчки дивиться на Гната. — Ну, тепер вам усе ясно?
Гнат червоніє й каже:
— Так, ясно все. Це — страшне непорозумання… Така подібність…
— Непорозуміння? — перепитує комісар, — а я гадаю, що це щось інше…
Він знову порівнює листи. Знов роздивляється на Гнатову шапку й нарешті каже:
— Ведіть обох.
Гнат дивиться на Назаренка; той здригується і Гнат щастило, майже ласково усміхається йому.
— Ну, що? — питає він.
