він, лежачи на канапі й здивовано знизував плечима.
Ранком його розбудили голоси.
— Я казав йому не берись за доповідь: сядеш. Так ні. Проморив збори дві години. Андре! Треба було, сукин син, з короля гуляти.
— А де він у мене візьметься у чорта.
— А ми вашу даму по…
Хлопці грали в очко. Грали з азартом.
— Очко!
— Перебор!
На столі стояв ящик з махоркою і дим товстим шаром лазив під стелею. Враз Іван крикнув до Михайла в сусідню кімнату.
— Щось Катерина на тебе дивиться.
Той мовчав.
— Груба́я. Є за що подержатися? Ти там не того, Миша? Га?
Але той скочив з ліжка, підбіг.
— Чуєш ти, я як тобі дам…
— Тю на тебе, — почав було Іван, але побачивши Михайлове зле обличчя, змовк.
Михайло схопив шапку й вийшов.
— Да, — почав було знову Іван.
— Та кинь, — перебив Дмитро. — Може то вона справді його баба. Смачна.
— Та заткніть свої пельки. Не можете як про дівчат, так зараз-же. Сволочі, — сам не знаючи чому, за Галю образивсь Петро.
Вийшов. Михайла не було видно. У середині було так погано, ніби хтось туди плюнув.
„Куди його йти!“ — Подався до клубу з надією побачити там Кузьму, думав: — Ага, побачу Кузьму та розпитаю докладно, що вони
