Сторінка:Тенета Б. Гармонія і свинушник (1928).djvu/18

Ця сторінка вичитана

— Та кинь-же!

Шкода, що борошна не можна палити…

Хлопці обурилися.

І що за свинство справді: цей Петро завжди не до речи жартує: палити кортить, аж у середині болить, а він жартує. Теж знайшов чим жартувати!

Знов стало тихо і не було ніякої надії закурити, але Михайло вдруге обдурив хлопців; він насипав на стіл махряка й хлопці з рекордною швидкістю скрутили товстелезні цигарки…

— Сьогодні приходила Дашка й гроші за місяць правила… Я пообіцяв — сказав Петро.

Хлопці щиро здивувалися.

— Пообіцяв? Це цікаво. А де-ж ти візьмеш, хто-ж платити буде?

— Це вже не моє діло. Дмитро — завгосп.

Саме в цю хвилину увійшов Дмитро і відразу-ж почав лаятись.

— Ви чого двері не зачиняєте? Хочете, щоб, як той раз, чоботи вкрали. Спите як кури, а двері настіж.

Ніхто не відповів. Дехто вже спав, а декому ліньки було сперечатись, все обійшлося тихо.

Десь кричав півень. В кімнаті було спокійно, лиш Петро бурмотів крізь сон і свистів носом.

II.

Далеко-далеко, за широкими ланами, за ви- сокими лісами, кувала зозуля.

Стоїть Катерина, стоїть прислухається.

Вже й небо впало чорне-чорне, і далеко десь кинувсь рибальський вогник угору. Нале-