Аді, генди паршєк лиш звис на нашу працу, але він ліпший від гуцула. Бо він озме гроші, маєток зарабує, але розуму не відбере. А гуцул поробит таке, шо чоловік о́-світі си забуває. Гуцула гони від хати, як пса!…
— Правду кажете, ой, біг-ме, правду. Таже Іван потім вдурів. Загнав жінку в гріб, діти повідгонив від хати, пустив, де шо є. Має хатчину, але таку страшну та облупану, шо лєчно до неї увіти. Аді, не за довгий час піде відци додому та й віб'є вікна та й лєже на пічь та ме співати. Та ніби він тепер має добрий розум? Таже розумний не бив би вікна у свої хаті та не купував би шомісіця два рази. То лиш так здаєси, шо він добре говорит, але єму в голові рівно хиба́?…
— Пустив го невіра марне. Так го зсукав, шо до смерти ніхто го не розсуче. Зломив му волю, єго ні робота не береси, ні нічо, а шо заробит трошки, та й все посідає в коршмі…
— Най Пан Біг хоронит кождого доброго чоловіка…
