ЛЕСЕВА ФАМІЛІЯ
Лесь своїм звичаєм украв від жінки трохи ячменю і ніс до корчми. Не ніс, але біг до жида, і все обзирався.
— Ого, вже біжит з бахурами, бодай же-сте голови поломили! Коби забічи до коршми, бо, як допаде, та й знов буде рейвах на ціле село.
І побіг з мішком на плечах. Але жінка з хлопцями доганяла. Вже перед самою корчмою хапнула за мішок.
— Ой, не тікай, ой, не біжи, не розноси мою працу змежи дітий!
— А ти, мерзо́, знов хочеш робити веймір на всі люди! Лице би-с мала!
— Лица я із-за такого ґазди не мала, та й не буду мати! Давай мішок та пропадай. А ні, то будем ті бити, буду ті бити з дітьми насеред села! Най буде покаяніє на увес світ! Давай!
— Ти, стара лєрво, та ци ти здуріла? Та я тебе і бахурів твоїх повішію!
— Андрійку, синку, лиш по ногах, лиш по ногах, най вам хлібец по жидах не розносит! Так
