Сторінка:Твори (Стефаник 1942).pdf/63

знати з чим та й у чім?“ Та й пішов-сми до нашої брехунки, до Касіянихи. Якурат вона надійшла, примовила хлопцеви та й, якто знаєте, пошта — сіла та й розповідає. Ходит по селі та все знає, шо де дієси. Та й уповідає жінці, шо, каже, тижнем перед смертев та був у мене Максим. Слухаю і я. „Ще, відай, каже, і на день не займалоси, як прийшов. Вчула я, шо хтос дверима рипнув та й сфатила-м си, кажу: певне до родів. Дивлюси, а то старий Максим. „Ти, бабо, дес каже ї небіщик, ще спиш, а то вже днина“. „Ей, де, каже, днина!“ Сів він на лаві та й такий обмінений сидит, шо аж. „Ти, каже небіщик, — якас брехунка та дай мині розв'єзок на сон. Саме, каже, вопівночи приснилоси мині, шо дес я віхожу з хати надвір, а то сполудня така чорна хмара, шо аж сина краями! Гадаю собі: Ото зараз упалит град, бадю, бадю, піде хліб унівец! Та й пішов-єм до хати, вініс кочергу та й лопату та й склав на́вхрест. Та лиш я склав на́вхрест, дивлюси, а то з-під вугла вода просікаєси. Став я та й дивуюси. Е, та бо то з-під другого, з-під третого, ба й з-під усіх нори пустили! Дес я збоявси. Глипнув-єм на тік, а там такі нори грают, як на сіножєтах. Дес я побіг за рускалем, дес я спускаю ту воду в став, дес та вода снопи підмулює, колешні підмиває. Відкидаю дес снопи та й уже упрів-єм — та й пробудив-єм си. Ти якас, каже, брехунка, та розв'єжи мині цес сон, шо воно має бути з тими норами?“ Та й, каже Касіяниха, шо я єму сказала, то сказала, але