Будеш знати, як-то гнати
Парубка Данила!…«
І окинув ще раз оком
Милії дубочки,
І як вовк побрів до дому
Через два горбочки.
V.
В другу нічку меж дубками
Дївчина стояла
І Якима молодого
Сумно виглядала.
Йде Яким, дївчину видить,
Став до себе звати,
А дївчина до печери
Стала утїкати.
Він за нею; та́ — в печеру
Та й живо за двері!
Яким швидче незабаром
І сам до печері!
Але тілько хтїв обняти,
Аж ніж появив ся
І по самую колодку
В груди затопив ся.
І пробив ся місяць повний
Через хмари в двері
І розкрив, що́ там робилось
В сировій печері:
На землї Яким убитий:
Кров іще буркоче.
Ніж крівлею закипає.
І клїпають очи.
