Ця сторінка вичитана
»Буду женитись в Лободи
з його хорошою дочкою…«
І старости самі ідуть,
Та все багаті із чортами,
І до́сьвіта його везуть
До Лободи за рушниками.
І от дістав, чого хотїв,
Чого душа його бажала:
Прийняли добре старостів,
І рушники дївча подала.
Пройшла іще від того дня
Їдна щасливая недїля,
І позбирала ся рідня
До Акилини на весїльля.
Заграла скрипка, тугий бас,
Бренчасте решето, цимбали;
І молоду в веселий час
Дївки до шлюбу убирали.
І от до церкви повели
І руки їм перевязали,
Навкруг престола обвели
І їх на вічне обвінчали.
Від сего дня Трохим зачав
У Лободи хазяювати.
І що́ задумав-загадав —
То куций мусїв виповняти.
VII.
Прийшла весна. Пішла вода,
І недалеко під горою
Втонув старенький Лобода, —
А баба згинула зимою…
