Ця сторінка вичитана
І над ними чорний ворон
Сидить та чекає:
Коли сонечко з полудня
Повертати має?…
І як тілько повертає
І ворон побаче, —
Стріпенеть-ся, пролетить ся,
Потім сяде, краче!…
І проходить його голос
Через ту могилу
І в могилї розбуджає
Милого і милу!…
І встають Івась — Гануська,
Встають і сїдають
І по самую опівніч
Тихо розмовляють.
І як тілько сонце згасне,
Північ наступає, —
Чорний ворон той кричати
Знову зачинає…
І почувши його голос,
З миленькою милий
Забирають ся ізнову
До свої могили!
4. Хрест на горі.
За Київом коло Днїпра
Як синь синїє лїс дрімучий.
Під лїсом тим їдна гора,
На нїї хрест малий блискучий.
Замерло все коло гори,
Жива душа туда не ходить,
