Ця сторінка вичитана
Щоб на волос поступив ся —
Так на місци й повалив ся.
До схід сонця люди йдуть,
В ряднах трупів два несуть.
Колом груди їм прогнали,
На границї поховали.
Тихий вечір. Дзвін гуде!
Тілько піп та дяк іде
І провадять домовину,
В домовинї — ту дївчину,
Що́ бажала вечерниць.
І над нею тілько Гриць,
Як над тїлом свої мами,
Заливав ся весь сльозами.
Тілько тиждень перейшов,
Знов лиш піп та дяк ішов.
Він провадив із дубини
Неньку бідную дївчини.
3. Опир.
[Івась і Гануська.]
I.
Коло річки, коло Бугу
Лужок процвитає;
Там Гануська дївчинонька
Коров виганяє.
Там Гануська дївчинонька
Коров виганяє,
Русу косу заплїтає,
З-тиха промовляє:
