Ця сторінка вичитана
В тій мінутї начинає…
Холод душу огортає.
Дївка в ноги! — а біда
Так і бєть-ся по слїдах
І заводить, і голосить…
Почекати дївку просить…
От в село дївча біжить!…
Дивить ся: огонь горить
Прямо в сїни — і до хати!
Стала двері відчиняти.
IV.
А у хатї чорний гріб,
А на гробі сіль і хлїб.
У ногах псавтир лежала,
Сумно сьвічка догоряла.
Та не було десь людий!
А тим часом до дверий
Друге лихо добувалось…
З страху серце надривалось.
Що́ робити? всюди ніч,
І дївчинонька на піч!
У куточок заховалась…
Страшно хата зашаталась:
Двері рухнули їдні,
Відмикають ся й хатні!…
Бє північная година,
Затрясла ся домовина!…
Віко спало — і вмерлий
Підійняв ся як живий.
І нечистії счепились
І заводили і бились…
Аж тут півень закричав;
І которий де стояв,
