Сторінка:Твори Степана Руданьского. Том I (Львів, 1912).pdf/61

Ця сторінка вичитана

 Хиба ворон чорнокрилий
 Тїло общипає!…
Як умру я на чужи́нї,
Хто буде молитись?
Чим буде душа голодна
По смерти живитись?
 Запровадь мене до дому
 Меж мою родину:
 Там без жалю і без скарги
 Білий сьвіт поки́ну.
Там мої холодні очи
По смерти закриють,
І бездушне моє тїло
В тихий гріб зариють.
 І хоть раз на рік за душу
 Грішную згадають
 І на гріб мій попоїсти
 Старцїв поскликають.
Боже вічний! Боже дивний!
Боже, дай мнї силу
Повернутись, повидати
Родиноньку милу.«

 І забив він три поклони,
 І перехрестив ся,
 І в далекую дорогу
 Знов іти пустив ся.
Всюди тихо, всюди ясно,
Вітерок лиш віє,
Із-далека край дороги
Чорний лїс синїє.

II.

Повійнули вітри буйні,
Хмара наступила