Сторінка:Твори Степана Руданьского. Том I (Львів, 1912).pdf/53

Ця сторінка вичитана

Говорив менї
І приказував:
»Видиш, сину мій,
Як працюємо,
Видиш, сину мій,
Як горюємо.
Кождий на́ сьвітї
На то родить ся…
Не дивись на сьвіт,
Що́ там робить ся!
Ти на пчіл поглянь:
Є робучії,
Але й трутнї є
Неминучії.
Так і на́ сьвітї:
Їдні риють ся,
Другі по́том їх
Тілько миють ся.
Будь ти про́клятий,
Милий синочку,
Як пігнєш таким
Свою спиночку;
Як пігнєш таким
Свою спиночку,
Як простелиш ся
На рядниночку.
І чоло тобі
Нехай зморщить ся,
І хребет тобі
Нехай скорчить ся!
Ти тїкай від них,
Як від гадини,
Ти не жди від них
Перекладини;
Ти не жди від них