Сторінка:Твори Степана Руданьского. Том I (Львів, 1912).pdf/41
Ця сторінка вичитана
Ой вийду я у садочок,
Стану край віконця:
Чи не вийде моя мила
Ще раз до схід сонця? А милая, як не тая, Спить собі, дрімає, Та нового молодого К серцю пригортає.
Тії-ж очи, тії брови,
Та не той хлопчина;
Та-ж голубка коло нього,
Та вже не дївчина. Простріли́в би я вас з лука, Та з лука не палко; Положив би вічне спати — Та все чогось жалко!
7. VII. 1859.
23. (До України.)
Ой з-за гори, із-за кручі
Да скриплять вози їдучи,
А попереду козаченько
Так вигукує йдучи:
»Україно, Україно,
Моя рідна мати!
Чи ще довго над тобою
Будуть панувати? Чи ще довго кровавицю Будуть з тебе пити Тай дїточок твоїх бідних В кайдани водити?
