Сторінка:Твори Степана Руданьского. Том I (Львів, 1912).pdf/339

Ця сторінка вичитана

І облитий сріблом-злотом
На коня сїдає.

Після нього скачуть люде,
Їдні з рогачами,
Другі з ружжами, сїтками,
Третї із хортами.

То на конях, то без коней,
Всякі виступають,
Виступають, кругом нього
Поле укривають.

Укривають цїле поле
І ждуть приказаня,
Як прикаже пан Мисливий
Мати полюваня.

Скаже птахів полювати, —
Летять поверх пущі;
А зьвірину полювати —
Летять через гущі.

І вже най стома ногами
Зьвір який втїкає,
Або най стома крилами
Пташка улїтає;

Най зайде в трістя-болота,
В прірви на дно моря, —
Попадеть-ся лиш на око,
Не втече небора.

А кінчилось полюванє —
Ізнов на поляну!
Кінь стає і ухо праве
Підставляє пану.