Ця сторінка вичитана
Їх границя — гори й море,
Болота і кручі.
І ті гори — на полуднї,
Болота — з восходу,
Бурштин-море — з опівночи,
Кручі — від заходу.
Не садила лїси тії
Рука чоловіка:
Тії пущі знать стояли
Від початку віка.
І в тих пущах ісплели ся
Берест і кленина,
Граб і ограб і крушина,
Вільха і лїщина.
Ісплели ся і обнялись
Брати молодії,
А під ними догнивають
Їх батьки старії.
Догнивають нїби трупи,
Кора порохнїє,
І як кости недогниле
Дерево жовтїє.
І як тїло умерлого
Кора відпадає,
І по нїї хробак лазить,
Покорму шукає.
І їдні вже ізогнили,
Другі догнивають,
А їднолїтки живії
Віка доживають.
