Ця сторінка вичитана
І тогдї лиш на степови
Різня перестала,
Як вся сила Кримчукова
Покотом лежала.
Після того вражі трупи
Три днї хоронили
І над ними насипали
Високі могили.
А царевич-Невидимець
Із такого горя
Відцурав ся і царівни
Тай пішов до моря.
VI.
Ще травою не покрились
Чорнії могили,
І ще крови на степови
Дощі не відмили,
Ще царівна й після сього
Балю не проспалась, —
А для неї уже друга
Учта готувалась.
Бо — біда до чоловіка
Їдна не приходить,
А все кілька на підмогу
З собою приводить.
Лиш заким-то на степови
Учта тая буде,
За царевича Мисливця
Спогадайте, люде.
На опівніч від заходу
Єсть лїси дрімучі,
