Ця сторінка вичитана
І зняв кримку невидимку,
Любі показав ся.
— »Що́-ж, царевичу могучий?
Чи будемо битись?
Чи, як добрії сусїди,
Будемо миритись?«
— »Не прийшов-єм я, царівно,
Із тобою битись,
А прийшов-єм помиритись,
З тобою женитись.«
— »Дякую за добре слово
І мирюсь з тобою,
Та нїколи нїчиєю
Не буду жоною.
Не можу я вийти за-муж,
Поки силу маю;
І тогдї не вийду за-муж,
Як силу втеряю.
Бо хоть-би я сама хтїла,
Не допустить сила,
Щоб жоною кому була
Панї злотокрила.
А відбийте в мене силу —
Що́ із мене буде?
Нї я людей не захочу;
Анї мене люде.«
— »Кленусь пеклом!« Кримчук каже:
»Кленусь головою,
Як не миром, то війною,
А женюсь з тобою!
