Ця сторінка вичитана
А царевич чуть не гине;
Лиш з води ногою,
Він царівни стан тоненький
Обвинув рукою.
Вона чує, та не видить,
Мов — Дух сьвятий з нами,
І злякалась, обмахнулась
Обома крилами.
І, на щастє, невидимка
З голови злетїла;
Той — до кримки-невидимки,
Вона й полетїла.
III.
Оглянув ся Невидимець,
Поминай, як звали!
Тілько крила на повітрі
Махали, махали.
Полинула голубонька
Десь до полуночи,
І дивили ся, дивились
Кримчукові очи.
І дивились, поки любка
В крапку не змінилась,
Поки й крапка не ізчезла,
В небі не розплилась.
»Нехай море висихає,
Камінь розпукає, —
Таки знайду тебе, пташко!«
Кримчук промовляє.
»Полети ти на край сьвіта,
В ледянеє море,
