По кім ви здихне́те Сердешно з півно́чи? »По кім ми здихне́мо — Знають карі очи!…« Чароньки дївочі — Горять чорні очи, Як в чистому небі Зорі о півно́чи!… Очи, ясні очи! Зорі над зорями! По кім ви зальлєтесь Першими сльозами? »По кім ми заплачем — Не питайте, люде: Тому перша слїзка, Хто наш милий буде! Спаде перша слїзка, Здихнуть білі груди; По кім здихнуть груди, Того вінок буде… Хто вінок розвяже, Той косу завяже, Той дївча пригорне, Щиру правду скаже.«
17. II. 1858.
З-під неба рідного в неволю Над Вавилонські береги Нас завели з Єрусалиму Тажкі́ї наші вороги!
