Ця сторінка вичитана
Верещить піп, репетує,
Кричить молодиця,
Соломняник скаче, скаче
І з гори валить ся.
І довго піп чмелїв слухав,
Не міг з місця встати:
»Ото було вам, пан-отче,
Дудки не бажати.«
Вийшов Пастух із обори,
Вигнав десятину
І погнав її на пашу
На свою долину.
Гусака лиш забув взяти
У отця сьвятого;
Його рано серед хати
Спік отець живого.
XII.
Чи подужав піп за морем,
Пастух не питав ся;
Найшов церкву за горами
І до тої вдав ся.
Там і сповідь проказали
І запричастили,
І без плати на великдень
Паски осьвятили.
Забув Пастух їдно горе,
Друге наступає:
Що́ день божий з його стада
Все щось пропадає.
А то качка десь пропаде,
А то і овечка,
