Ця сторінка вичитана
Не забудь лиш відімкнути
Затильнії двері.«
Пішов Пастух по сопілку,
Назад повернув ся,
Увійшов в затильні двері,
В кутку пригорнув ся.
І поглянув кругом себе:
Всюди темно й тихо;
На горі лиш по мінутах
Шелепає лихо.
Далї чує тихий голос:
»Годї, серце, спати:
Збираєть-ся сильний Турок
Москву воювати.«
— »Не боїть ся Москва Турка,«
Хтось говорить знова:
»Коли Турок хоче битись,
То Москва готова.«
А Пастух пождав мінуту,
Та як стане грати!
Давай усе неживеє,
Як живе скакати.
Скачуть відра із водою,
Кадка з буряками,
Скачуть лавки і полицї,
Мисник із ложками.
Скаче в сїнях стара ступа,
Як жива неначе,
І на горі підійняв ся
Соломняник, — скаче.
