Ця сторінка вичитана
Ще лиш тиждень, — і великдень,
Треба сповідатись.
Із суботи на недїлю
Йде Пастух із дому
І приходить, поклонив ся
Богови сьвятому.
Поклонив ся і громадї,
Край попа вклякає,
А піп сидить в патрахілї,
Йому промовляє:
»Доки в церкву не положиш
Дудки золотої,
Поти тобі не прокажу
Сповіди сьвятої.«
Устав з місця, пішов в олтар
І вечерню править,
А Пастуха коло серця
Мов клїщами давить.
Вийшов з церкви за двінницю,
Ходить і блукає,
Аж приходить попів наймит
Та і розважає:
»Не жури ся, пане брате!
До землї бідою!
Мало чого він не каже!
Ходи-но зо мною.
Ти думаєш, що він справдї
Так за церкву дбає?
О, бодай так! Все те, брате,
Собі забирає.
