Ця сторінка вичитана
Жи́є собі тілько штукем,
З чужим хлєбем-водем.
Як сват сватем, нам Австрія
Хлєба не родзїла,
Тілько з вогнем нас палїла,
З водем нас топіла.
З такем бідем Немец нїґди
З хлєбем не працовал,
Тілько ходзїл із олєйкем,
Штуки показовал.«
— »Що́-ж то в тебе за олєйки?«
— »Вшельке, мілий члечку:
І от тего, жеби члечка
Покохал дзївечка,
І од глави, і од очу,
Од боку болєня,
От сєдзеня і стоєня,
Піця і єдзеня.«
— »Як такії-ж то олєйки,
То сховай для себе.
Ще цїкавий би я знати,
Що́ за штуки в тебе.«
— »О, я славне умім штуки,«
Хитрий Нїмець каже:
»Тілько заплаць, мілий члечку,
Вшельке цї покаже.
А то, члечку, і даремне
Маш ламане штуке«…
Перегнув ся назад Нїмець,
Падає на руки.
