Сторінка:Твори Степана Руданьского. Том I (Львів, 1912).pdf/318

Ця сторінка вичитана


Перейшов піп вздовж і нахрест
Всю його долину,
І на церкву ізі всього
Вибрав десятину.

На остаток в нього видить
Дудку золотую,
І на дудку піп зливає
Благодать сьвятую.

»Всяка дудка твоя буде
Повна благодати,
Тілько, сину, треба сюю
На сьвяте віддати.«

— »Вже на сеє, сьвятий отче,
Прошу вибачати,
Дудка — батьків подарунок,
Не можу віддати.«

— »Ну спасибі і за теє!«
Думає попина:
»Церкві хвала подобає,
Менї — десятина.«

IX.

Тілько-тілько що царевич
Батюшку відправив
І отець чеснії стопи
За море направив, —

Аж з-за терену густого
Нїмець показав ся.
Іде, — пастух поклонив ся:
»Звідки?«⁣ запитав ся.

— »Я сем, члечку, вбогий Немец,
Фон Австрія з-родем,