Ця сторінка вичитана
І стихає все навколо
Від орла до пчілки,
Все живеє й неживеє
Слухає сопілки.
І та дума, його дума,
Нїби з неба льлєть-ся,
І широко і далеко
За межу несеть-ся.
Раз виходить піп із церкви,
Кондаки співає,
Коли чує: аж за морем
Якась дудка грає.
»Га!« подумав: »певне люде
Заняли долину.
Піду но я, що́ випрошу
Хоть на сорочину.«
І зібрав ся піп убогий,
Пішов по-над море,
І приходить на долину
Під високі гори.
Аж на стрічу йде царевич,
З попом привитав ся.
»Чи з-далека ви, пан-отче?«
Батюшку спитав ся.
— »Я з-за моря,« піп говорить,
»Я з-за моря, сину,
І бідую Христа ради,
Мало що не згину.
Я вдовець, не маю жінки
І дїтей не маю,
І за церкву лиш їдную
Та за душу дбаю.«
