Ця сторінка вичитана
»Хто їх буде добувати,
Нагле най сконає;
Чия рука закопала,
Та най відкопає.«
І втиснув колїном землю
І підвів ся з-тиха;
Положив ся на постелю
І сконав до лиха.
II.
»Добре, батьку, що сконав-єсь!«
Синок промовляє:
»Чия рука закопала,
Та і відкопає.«
І ще теплого з постелї
Волоче до ями
І розкопує ту яму
Мертвими руками.
І розкопує, гадає:
»Все то моє буде,
І не бачити-муть братя,
Не знати-муть люде.«
А тим-часом його братя
Своє памятають:
Поробили в шатрі дїри,
В шатро заглядають.
І що тілько докопав ся —
В шатро повбігали,
І над батьком своїм дїти
Сварку розпочали.
»Моя кримка!« каже менший;
»Моя!« середущий;
