Ця сторінка вичитана
Не вертай ся ти до нього,
Жий собі на волї:
Не подбає син про тебе
При лихій недолї.
Жий на волї, на степови,
Дасть тобі Бог доньку:
Та пригорне, приголубить
Твою головоньку.
І у дочки тої будуть
Золотії крила,
У тих крилах її буде
І воля і сила.
І як ворог прилучить ся, —
Най тріпне крилами:
То посиплють ся, як порох,
Конї з козаками.
А з волося буде мати
Отамана свого;
Нехай тілько не виходить
За-муж за нїкого.«
Дух іздимів, і зірниця
Ще не засьвітила,
Як цариця злотокрилу
Дочку породила.
VIII.
Жиє собі на степови
Вбогая цариця;
Росте дочка злотокрила,
Як та чарівниця.
Росте вона що години,
Росте не лїтами;
