Ця сторінка вичитана
Тай усе народ добірний,
Їден у їдного.
Ба, й Канчука з його військом
Лихо не узяло!
Бо вже справного такого
В сьвітї не бувало.
І два війська ізійшли ся,
Як дві сильних тучі;
Як блискавка, замигтїли
Палаші блискучі.
От без жалю сїче палаш,
Списа серце коле,
І валять ся трупом люде
На кроваве поле.
Що-раз гірше Канчукове
Військо налягає,
Що-раз слабше його силу
Друге відбиває.
І сонечко на полудень
Іще не ставало,
А Причепине все військо
Покотом лежало.
Крик і галас у столицї:
Канчук у дорозї!
І цариця свого сина
Будить на порозї.
І Причепа пробудив ся —
Нїчого дїяти!
Схватив бочку перед себе,
Давай утїкати.
