Ця сторінка вичитана
І говорить: »І ти, сину,
Хоть не вартий того,
А повинен долю взяти
В царя, батька свого.
Будеш, сину, мою землю
І мій палац мати,
Там з царицею ти будеш
Разом царювати.
А за теє, що вартуєш, —
Я і сам не знаю,
Чи́м я тебе, пяний сину,
Дарувати маю?«
— »Чим же, тату, дарувати?
Таку бочку дати,
Щоб із неї пити, пити,
І не випивати.«
Дух іздимів, зорі згасли,
І роса упала.
Аж тогдї на верх могили
З вином бочка стала.
І пішов царевич з нею
Тай ідучи впив ся,
І в палацу на порозї
Пяний повалив ся.
VI.
Ще Причепа не проспав ся,
Лежить на порозї,
А вже Канчук з його військом
Бєть-ся на дорозї.
Так воно пак і не страшно б:
В нього війська много,
