Ця сторінка вичитана
І царевича малого
Пастушком назвали.
Середущий не так добрий,
Як проворний вдав ся,
І нїколи, як і перший,
Дому не тримав ся.
Вигнув дужку з обичайки,
Завязав струною,
Зробив стрілку з очерету,
Засмолив смолою.
І бувало, тілько встане,
З раня до смерканя
Скрізь ганяє і стріляє,
Робить полюваня.
І із нього цар-цариця
Свою втїху мали,
І царевича малого
Всї Мисливим звали.
Третїй син їх був Причепа,
Так і називав ся:
Чи від того, що нїколи
Льоху не кидав ся;
Чи від того, що до бочки
Коли припялить ся,
То бувало тягне, тягне,
Поки не звалить ся;
Чи від того, що бувало
Пяним хилитав ся
І, щоб тілько не упасти,
Він за все чіпляв ся.
