Ця сторінка вичитана
З опівночи і з полудня
Брилювало море,
Та й з восходу йому було
Невелике горе:
Хоть Канчук, царевич сильний,
По степу шатав ся,
Але й той із Соловейом
Воювать бояв ся.
II.
Була в царя Соловея
Красная столиця,
Та ще красча в нього була
Молода цариця.
І любились цар-цариця,
Нїгде правди дїти;
І на радість і потїху
Дав їм Господь дїти.
Мали вони за три роки
Три хороших сина.
І першая із них була
Добрая дитина:
Таке тихе, таке миле!
Лиш на ноги стало,
Вже від раня до смерканя
Поля не кидало.
Все на полї, все на паші,
З чередою ходить,
І всї думи свого серця
Співами виводить.
І найбільше з нього втїхи
Цар та жінка мали,
