деш голодний, хоч будеш їсти до розпуку.« І справдились тії слова: кінь їсть і все голоден, а віл хоч голодний, та має жуйку в ротї.
Всякая птиця може пити з ставу, їдна тілько каня не може. Бо як колись Господь гатив по сьвітї греблї, то всї птахи, зьвірі і люде йому помагали, їдна тілько каня не хотїла. Ото-ж то вона і жиє тепер дощем та росою.
Медвідь колись був мельником; та ото, як Господь ходив по сьвітї, нечестивий мельник і задумав Бога налякати. Улїз під місток і тілько почув, що Господь іде, то так і заревав. А Господь йому й промовив: »Ревай же ти, поки сьвіта та сонця!« Промовив тай пішов, а з того мельника і зробив ся медвідь; і тілько й знаку на нїм чоловічого, що заднії пяти.
Як ходив Господь по землї, то зібрав у мішок увсю гадь, яка тілько була, завязав, тай дав той мішок їдному чоловікови, щоб він його кинув в море.
— »Неси ж — каже Господь, — та тілько не заглядай, що́ там у мішкови.«
Ото він і приносить над самеє море, а його так і кортить, щоб подивитись. Але тілько розвязав, — звідти як посиплеть-ся гадь!… А Господь тут і каже:
— »Коли-єсь, каже, порозпускав, то тепер збирай же!«
Ото з него і зробив ся бусель.
