мовляєм не встаючи: »Нехай сьвятий Йосип на все добре переносить!«
Сильний Самсон воював ся по всьому сьвітї та ще й з нами хотїв воювати. Ото вже він пливе Днїпром, але тілько з води, аж на него лев. А Самсон, як ухватив його за пащу та як наступив ногою, то так разом з левом і закаменїв.
Так він і тепер стоїть у Київі.
Премудрий Соломон сидїв тілько у-дома та книги читав. Але ото раз пішла поголоска, що він хоче проповідь говорити. Збираєть-ся народ із цїлого сьвіта послухати його проповіди, а він тілько вийшов та и казав людям:
»Як маєте що́ шити,
Те перше ґудза завяжіть!«
Ото тілько і було мови, тілько і чутки за Соломона.
Колись, кажуть, не такий був колос, як тепер! Стебла, кажуть, не було: а так, як стебло, так був колос. Та ото люде як прогнївали Бога, то Господь узяв тай ізшморгнув з-низу, а лишив тілько, як рукою ухватити. Їдні кажуть, що то сьвятий Петро ухватив рукою тай ублагав Бога, а другі кажуть, що то уже собаки та коти випросили собі такий колос. Бог його знає, як то було!
Ото як народив ся Господь та лежав у яслах, то віл не порушав із ясел жадного стебла, а іще дихав і загрівав Бога. А кінь стояв із другого боку тай тягнув сїно, яке тілько було. Ото-ж Божа Мати й сказала: »Будеш же ти, добрий воле, завсїгди в Бога ситий! а ти коню, увсе бу-
