таки лучче, як жінка.« Ото й говорить до чоловіка:
— »Не сумуй, Гадаме! Стане, чого хочеш! Вмочи в росу мізиннїй палець та й стріпни перед собою, — то й приятель буде! Гляди ж тілько — Господь каже — не тріпай позад себе!«
А Гадам — чи забув ся, чи що́: вмочив цїлу руку, та як стріпне на відворіть! так і з'явилось пять чортяків. Глянув Гадам — та у ноги! А чортяки давай пазюри мачати та тріпати позад себе. То такого-ж то їх намножилось, що аж небо тріщало. Оттак і тепер Жиди роблять. Жид псявіра нї за-що не обітре рук по-христіянській, а непремінно на відворіть мокрими руками.
Погланув Господь, якого лиха наробив Гадам, та й казав своїм ангелам усїх чортів із неба позганяти. То як посипались із неба ті чорти, то де котрий Бога спомянув, то там і остав ся: котрий на небі — на небі зостав ся, котрий на землї — на землї остав ся, а котрий у повітрі — в повітрі зостав ся.
Але усе чорти чортами. Ті, що́ на землї, підтинають чоловіка. Ті, що́ під небом, дрочать ся з Богом; за то їх Господь побиває своїм громом. Буває так, що чорт сховаєть-ся часами за христянина, то Господь і христянина убиває громом, але за-то йому гріхи відпускає; а часами чорт ховаєть-ся в землю, то громова стріла і в землї його побиває, але через сїм лїт громова стріла виходить із землї і кажуть, що вона помагає від кольки. А ті чортяки, що́ на самім небі, ті кождого вечера сьвітять на небі свої смоляні сьвічки; але ангели ходять з мечами та й зганяють їх із неба. І летить чорт із неба як ясна пасмужка, і скілько раз христянин скаже »амінь«
