— »Де там вони узяли ся!«
Жінка говорила:
»То я вчора пів макітри
Черепах зловила!«
— »Нехай будуть черепахи!
Нїчого дїяти!«
І з сим словом поклонив ся
Та й пішов із хати.
Жінцї встидно чогось стало,
Беруть її страхи.
Глип в макітру, а в макітрі
Справдї черепахи!
XXI.
Осїнь пройшла й проминула;
Снїжки припадали.
І по селах, як звичайне,
Весїльля настали.
Хлопцї швендали усюди,
Сватались, женились,
І дївчата коло хлопцїв
Вились, чепурились.
І багато через зиму
Дївчат завязалось;
Много хлопцїв-вітрогонів
Захазяювалось.
Та їдно лиш серед зими
По року новому
Було славнеє весїльля
У селї їдному.
Чого думка лиш бажала,
Спекли, наварили,
І на вечір на багатий
Христа запросили.
