Щоб ви, люде, гнїв мій знали!
А ви розум майте
І мене до того гнїва
Не допровожайте.
Бути сьвідками неправди
Тяжко стережіть ся,
Людям кривди не робіте,
Дармо не кленїть ся!«
XX.
Служба Божая кінчилась,
Дзвони залили ся,
Люде Богу помоли́лись
Та і розійшли ся.
Розійшли ся і зачали
За обід сїдати:
Аж приходить і сам Господь
До їдної хати.
І приходить з Петром-Павлом;
Просять його сїсти,
Просять його за стіл сїсти,
З ними разом їсти.
Сїли вони кінець стола.
От і борщ подали,
Стали їсти всї, — і гостї
Кілька ложок взяли.
За борщем подали кашу
Та й перепрошають,
Що на стіл подати більше
Нїчого не мають.
А Бог глянув на полицю:
»Що́-ж там на полицї?
Вареники либонь?« каже,
»Або вареницї!«
