XVII.
Вгамували ся багаті
І не обдирали.
Лиш не сим, то другим люде
Бога прогнївляли.
Було сьвятенько, недїля;
Дзвони задзвонили
І до церкви на молитву
Кождого будили.
І набожні повставали,
Як годить ся вмились,
Надягнули, хто що має,
Богу помолились.
І на утренї стояли
В церковцї сьвятії…
Та не так-то воно було
В їдній хатї злії:
І там рано позбуджались,
Та роботу мають:
Їдні — закришку щипають,
Ті — дрова рубають;
Господиня їсти варить;
А господар хати
Ще до служби пообідав
Та й пішов орати.
І оре він серед поля,
На воли гукає,
Аж Господь іде до него,
Йому розважає:
»Що́ ти робиш, чоловіче?
Недїленька, сьвято!«
— »Таких сьвят,« плугатар каже,
»Є в року багато!«
