XVI.
Вбогий вийшов, а багатий
В опівнічку саму
Серед поля убогого
Викопує яму.
І садовить у ту яму
Дитя своє враже,
І соломою вкриває
І до нього каже:
»Гляди ж,« каже: »як спитаю,
Чиє сеє поле,
То ти крикни: »Твоє власне,
А бідного голе!««
А убогий і не знає. —
Рано повставали,
Позбирали всю громаду,
Коло поля стали.
І багатий ізняв шапку
І зачав питати:
»Скажи, Боже: хто тут сїяв?
Вбогий, чи багатий?«
— »Нї, не вбогий, а багатий,«
Хтось відповідає;
А тим часом з-між народу
Господь виступає.
Виступає й богачови
Почав говорити:
»З сего часу син твій буде
Вічне землю рити.«
І сказав усе народу.
І сам віддалив ся.
А народ у яму глянув, —
А там кротик рив ся.
