Ця сторінка вичитана
»Не буду я з ставу пити, —
Бог з тою водою!
Прожию я і без того
Дощем та росою!«
І скінчила ся робота.
Скрізь стави настали,
І усї по воду ходять,
Котрі працювали.
Тілько каня приступити
Голосу не має
І жажденная лїтає
Та дощу чекає.
X.
Загатив Бог стави всюди.
Став і гадь збирати,
Став збирати, замовляти
І в мішок складати.
І зібрав Він усї гади,
Які тілько були;
Петро з Павлом приступили,
Кінцї зашморгнули.
І Бог вибрав чоловіка,
Посилає в гори
І мішок той з гори каже
Кинути у море.
— »Не розвязуй лиш, небоже,«
Господь йому каже:
»А то горе тому буде,
Хто його розвяже!«
І понїс той міх на собі
Та й собі гадає:
»Ану, таки подивлю ся!
Хто теє пізнає?«
