Сторінка:Твори Степана Руданьского. Том I (Львів, 1912).pdf/226

Ця сторінка вичитана

І приходить над ту річку
З Сином Матер Божа.

 І ангели прилетїли,
 Сьвічі засьвітили,
 Засьвітили свої сьвічі,
 Воду осьвятили.
І сьвятая й помічная
Ордань цїла стала,
І в Орданї Матер Божа
Сина іскупала.

 Іскупала як дитину,
 В пелюшки повила
 І у яслах, у вертепі,
 Спати положила.
І колише Мати Сина,
І сама дрімає,
Аж до неї тихо з неба
Ангел прилїтає.

 »Годї, мати!«⁣ став казати,
 »Сина колисати:
 Казав Гирод малі дїти
 Скрізь позабивати.
Біжи, Мати, до Єгипту,
Ховай свого Сина,
Поки Гироду не прийде
Смертная година!«

 Мати з Сином на ослятї
 В Єгипет ступає,
 Гирод слуги свої злії
 Всюди розсилає.
Слуги ходять і убити
Господа шукають