Сторінка:Твори Степана Руданьского. Том I (Львів, 1912).pdf/22

І сльозу́ твою тілько Бог їден
З неба видїти буде!

Станеш хлопцем ти, станеш парубком,
Тобі все їдна доля:
Череда мине, найде панщина —
І все тая-ж неволя.

І що́ божий день осавула йде:
Ти вставай до роботи!
Ти вставай, роби від недїленьки
До само́ї суботи…

І що́ божий день будеш до́сьвіта
До роботи вставати;
Свою силоньку нї собі нї мнї,
А панам виробляти.

А там панови не вподобав ся,
Писаринї якому, —
Ноги здибають, руки сплутають
І звезуть до прийому.

Станеш голий ти у ⁣»Присутствії«,
Як родила тя мати…
І зачнуть тебе пани з дохтором
Мов коня оглядати…

І забриють лоб — і до церкви враз,
Там присягу прикажуть;
У мунди́р вберуть, оружжа́ дадуть,
Сьвіт на віки завяжуть.

Поженуть тебе в чужу сторону,
І зачнуть муштрувати,
І прика́з дадуть — мову рідную
На чужую зламати…