Ця сторінка вичитана
Вдруг пів неба загорілось,
Запалахкотїло…
І погасло, і по небі
Страшно загреміло.
Загреміло, загудїло,
Земля затрясла ся,
І по небі громовая
Стрілка пронесла ся.
Бах на землю! стало тихо,
Небо замовчало,
Лиш дрібними слїзоньками
Землю устеляло.
Плаче небо й перестало,
Небу легше стало:
Чорні хмари розійшли ся,
Сонце засяяло.
Любо, мило в білім сьвітї,
Пташечки співають,
В полї люде хлїб збирають,
В морі риби грають.
Любо, мило в білім сьвітї,
На душі миленько,
Лиш їдному Соломону
Сумно та тяженько.
XVII.
І сидить він під скалою,
І сидить і плаче.
Аж тут ворон чорнокрилий
По-над море краче:
»Ой лїтав я кожду нічку
Помежи горами,
Кожду нічку доглядав я
Соломона мами.
