Ця сторінка вичитана
А в Давида — треба знати —
Все робилось живо:
Загадав лиш, — і вродив ся
В него баль на диво.
Трублять труби, ідуть люде,
Сїли за столами,
І дубові столи гнуть ся,
Гнуть ся під мисками.
І миски всї срібні були,
Тарілки із злота.
Гостям тілько із ложками
Кепськая робота:
На два локтї кожда ложка.
Як тут будеш брати?
За кінець візьмеш рукою —
Губі не дістати.
Близче возьмеш — друге горе,
Бо, як набираєш,
Держаком сусїду свому
Очи вибираєш.
І задумали ся гостї;
Страва застигає,
Душа рада б попоїсти,
Та путя не знає.
XIV.
І Давид промовив з-тиха:
»Гостий в мене много,
Та нема щось межи ними
Соломона мого.
Де-ж ти, сину Соломоне?
Де-ж ти так довгенько?«
І поглянув навколо
І здихнув тяженько.
